Курій Андрій Васильович

Курій Андрій Васильович

(12.08.1993 — 01.11.2022)

Андрій народився 12 серпня 1993 року в місті Червонограді Львівської області. У сім'ї він був середньою дитиною та мав ще двох сестер.

У семирічному віці пішов до школи № 4 у місті Червонограді. У старших класах Андрій відвідував танцювальний гурток "Олімп" та брав участь у багатьох танцювальних конкурсах, горів тим, чим займався. Танці стали важливою частиною його життя.

Хлопець був творчою особистістю: писав вірші, у вільний час малював та складав електронну музику. У 2010 році він закінчив школу, отримавши атестат про здобуття повної загальної середньої освіти.

26 серпня 2010 року вступив до державного вищого навчального закладу "Червоноградський гірничо-економічний коледж" на спеціальність "Підземна розробка корисних копалин". 1 липня 2013 року закінчив навчання, отримавши диплом молодшого спеціаліста та кваліфікацію гірничого техніка-технолога.

З 28 жовтня 2013 року до 23 серпня 2017 року Андрій працював на шахті "Межирічанська" на посаді гірника підземного. Після цього спробував себе в різних сферах, працюючи в різних містах, зокрема у Львові, Києві та польському місті Ченстохові. З 13 липня 2021 року працював гірничим майстром на шахті "Великомостівська".

На початку вересня 2022 року був мобілізований до лав Збройних сил України, після чого був направлений на бойові навчання у місто Житомир. Там він склав присягу. Після навчання служив у 79 окремій десантно-штурмовій бригаді та разом із побратимами виконував бойові завдання в Донецькій області. Через свою любов до аніме він обрав собі позивний "Боджі" - саме так звали головного героя, яким надихався Андрій.

1 листопада 2022 року воїн загинув, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Новомихайлівка. Похований 8 листопада 2022 року на Алеї Героїв на Бендюзькому кладовищі.

У його житті велике місце посідала сім'я та друзі, з якими він проводив увесь вільний час. Завжди був усміхненим, нікуди не поспішав та насолоджувався життям. Ніколи не скаржився і завжди приходив на допомогу. Обожнював солодощі, а особливо мамину домашню випічку.

Зі спогадів сестри Ольги Курій

У моїх спогадах він завжди був співчутливим, а коли потрібно, міг добряче розсмішити. Особливо в пам'яті залишилися моменти, коли ми з Андрієм та сестрою Мартою каталися на сноубордах, де навіть після перших падінь він завжди сміявся. Це були чудові дні та прекрасні спогади.

Останній яскравий спогад, який закарбувався в пам'яті - це день його народження, коли йому виповнилося 29 років. Ми влаштували пікнік, грали в настільні ігри та насолоджувалися сонячним днем у колі найдорожчих людей.

Зі спогадів однокласниці Курило Христини

Для нас Андрій був справжнім другом. Якщо запитати, скільки ми дружили, то я відповім – скільки себе пам'ятаю. У нас велика компанія, але кожен скаже, що Андрій був її душею. Оточення вважало його тихим, сором’язливим хлопцем, який завжди прибіжить на допомогу, ніколи ні в чому не відмовить, таким він і був.

У Андрія було прізвисько Зьома, хоча я й не знаю, чому саме Зьома, і коли це почалось. З ним ніколи не бувало сумно, і кожна поїздка чи зустріч завжди залишала по собі смішні історії, які ми будемо згадувати при кожній можливості. У нашої компанії були свої маленькі традиції. Одна з них, це на Різдво ходити колядувати один до одного. Починали ми завжди з Андрія. Він дуже гарно колядував, його завжди було чути найкраще. Після крайнього будинку обов’язково кидали сніжки і приходили додому пізно вночі, та ще й повністю мокрі. На Пасху Андрій збирав нас усіх у нашого друга Володі вдома. Він завжди був оточений дітьми, вони його дуже любили і тягнулися до нього, любив з ними гратись і ніколи не відмовляв малечі. Наші традиції не порушувались, і саме зараз ми не маємо ніякого права щось змінювати, адже при кожній нашій зустрічі ми відчуваємо, що він з нами, у наших серцях.

Андрій - наш Герой, який віддав своє життя за нас та наших рідних. Ми будемо його пам'ятати і розказувати його історію нашим дітям та внукам. Він назавжди залишиться для нас Зьомою, молодим, веселим, добрим, тим, хто назавжди для нас буде щирим і відкритим.

Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня.

Андрій пожертвував за нас найціннішим, що мав – своїм життям, яке він прожив, та життям, яке міг би прожити. Його сміливість, самопожертва та любов до близьких назавжди залишаться у наших серцях. Він став відважним захисником своєї рідної землі, а пам'ять про нього житиме вічно.