Клонцак Микола Володимирович

Клонцак Микола Володимирович

(05.05.2000 — 11.03.2023)

Народився 5 травня 2000 року в м. Червоноград.

Навчався в Червоноградській школі №5.

Після закінчення школи з 2015 року навчався у Львівському автомобільно-дорожньому коледжі на дорожньо-механічному відділенні.

Як закінчив навчання в коледжі, вступив у Львівський національний аграрний університет.

З 11 років відвідував секцію волейболу, брав участь у змаганнях, неодноразово був нагороджений почесними грамотами та медалями.

25 лютого 2022 року став на захист України і пішов служити у ТРО м. Червонограда.

Служив у 53 окремому стрілецькому батальйоні військової частини А4220. Під час служби отримав позивний "Сват" і був стрільцем-санітаром. Проходив службу у Житомирі, Яворові, Бородянці і Бахмуті.

У лютому його бригада поїхала виконувати бойове завдання у м. Бахмут Донецької області. Російські терористи завдали мінометний удар по позиції, де тієї миті перебував Микола.

Загинув 11 березня 2023 року у м. Бахмут Донецької області, отримав поранення не сумісні з життям.

Миколі Клонцаку присвоєно звання "Почесний громадянин Червоноградської міської територіальної громади".

Похований наш Захисник на Алеї Героїв на Червоноградському кладовищі в с. Бендюга.

Із спогадів мами: "У дитинстві він був непосидючий, завжди веселий, любив вигадувати смішні історії, які ми досі згадуємо та й часто сам потрапляв у щось кумедне. Хоч був найменший у нашій сім'ї, але завжди захищав своїх старших сестер. Він був лагідним, чуйним і люблячим Сином. Любив друзів і друзі любили його. Він допомагав рідним, для Колі дружба – це було щось святе, навіть серед ночі був готовий прийти на допомогу. Я його називала: "Мій маленький-великий хлопчику". Ця клята війна зруйнувала всі наші плани, забрала найдорожче, що було у мене - життя мого СИНА".

Зі спогадів сестер: "Брат… скільки сенсу у цьому слові… і скільки тепер болю, сліз та суму. Спогадів про нього надзвичайно багато! Таких теплих, радісних спогадів та моментів разом з ним, які зігрівають наші душі і водночас ранять до сліз! Пам'ятаємо його повідомлення дорогою в Бахмут, він писав: "Бережіть себе. Згадуйте про мене тільки хороше. Згадуйте мене тільки добрим словом і з посмішкою, люблю вас". По-іншому ми і не можемо згадати, бо він був дуже світлою дитиною. Брат ніколи не падав духом і вірив в перемогу".