Копотілов Сергій Борисович

Копотілов Сергій Борисович

(17.08.1972 — 16.01.2023)

Копотілов Сергій Борисович (Мольфар) народився у м. Червоноград 17 серпня 1972 року.

З 1989 року навчався у середній школі №10.

Після 10 класу вступив до Львівського залізничного технікуму. Роки навчання припали на час встановлення української незалежності.

Був одним з організаторів студентських протестів, брав активну участь у голодуванні студентів у м. Київ.

Пізніше наш Герой переїхав у місто Підволочиськ Тернопільської області, де одружився і виховував двоє дітей (сина та дочку).

Працював на залізниці, а свій вільний час присвячував міському театру імені Леся Курбаса. Був у лавах УНА-УНСО.

У лютому вступив добровольцем до місцевої територіальної оборони, з якої був скерований до військової частини А4248. Ніс службу в Київській області на кордоні із Білорусією, а згодом - на Донеччині.

Загинув 16.01.2023 р. у районі населеного пункту Красна Гора, захищаючи незалежність України!

 

Актору народного театру ім. Леся Курбаса,

вірному синові України, прекрасній, світлій

людині Сергію Копотілову присвячується...

 

Не доспівав ти пісню солов'їну,

Скільки в театрі ще б зіграв ролей...

Та впав на полі бою за Вкраїну,

За мир і спокій для усіх людей.

 

З портрета усміхаєшся дитинно,

Такий добрячий, щирий і простий.

А скільки їх... О, ненько, Україно,

За тебе гинуть в час цей нелегкий.

 

Плаче небо серед зими дощем,

Туман жалю і болю над землею

В серцях краян великий біль і щем,

Герой прощається із світом і ріднею.

 

Тужать брати, що з ними воював,

Усі знайомі, діти і дружина.

Смуток в очах, мов птах німий застиг...

Тужить за сином Мати - Україна!

 

Душа летить до Бога, до небес

Там тисячі їх, уже ціле військо...

Дай, Господи, щоб край наш вже воскрес,

Щоб не кровила доля українська

 

Олександра Промович