Волжанін Дмитро Васильович

Волжанін Дмитро Васильович

Волжанін Дмитро Васильович

(17.07.1992 — 19.06.2022)

Народився 17 липня 1992 року в м. Червонограді.

З 1999 по 2008 роки вчився в місцевій школі №2.

У дитинстві був скаутом, любив футбол і гімнастику. Захоплювався більярдом, брав участь у більярдному турнірі, який проходив в м. Червонограді, де зайняв перше місце у 15 років. Їздив у Європу на змагання ‘’Євроджамп’’. Відстоював честь училища в змаганнях зі шахів. Був міністрантом при римо-католицькій церкві Зіслання Святого Духа. Дуже любив тварин, особливо котів.

Після закінчення школи пішов вчитись у ПТУ №55, де здобув професію: електрогазозварювальник і автослюсар з ремонту автомобілів.

З 2011 року почав вчитись в Нововолинському електромеханічному коледжі. Весною 2011 року пішов у армію, проходив службу у Новоград-Волинському інженерному полку роти управління.

У 2012 році повернувся і закінчив коледж. Влаштувався на роботу.

Допомагав матері у вихованні двох молодших сестричок, які обожнювали старшого братика. Зі слів мами: ‘’Діма був дуже добрий, перший приходив на допомогу. На усіх фотографіях був завжди веселий і усміхнений, дуже любив сестер, а також вмів влучного жартувати’’.

Перед повномасштабним вторгненням Дмитро працював на фірмі ‘’Стеко’’. Мобілізований був у березні 2022 року. 1 квітня цього ж року потрапив у військову частину 9938, яка базувалась у м. Великі Мости, де проходив навчання близько місяця. Ще два тижні навчався військової справи в Черкасах.

Після навчань був направлений в Луганський прикордонний загін на посаду старшого інспектора прикордонної служби вищої категорії, згодом став начальником відділення 2 прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування ‘’Новопсков’’.

19 червня 2022 року разом з двадцятьма своїми побратимами пішов на бойове завдання, під час якого попали під ворожий мінометний обстріл. У результаті чого Дмитро з трьома побратимами загинув у населеному пункті Тошківка Луганської області. З того часу вважався безвісти зниклим.

12 березня 2024 року його було поховано на Алеї Героїв на Червоноградському кладовищі в с. Бендюга.

Присвоєно звання ‘’Почесний громадянин Червоноградської міської територіальної громади’’. Нагороджений орденом ‘’Хрест Героя’’.