Іваницький Віталій Васильович

Іваницький Віталій Васильович

(21.04.1975 — 21.05.2022)

Герой – це людина, яка в рішучий момент робить те, що потрібно робити в інтересах людського суспільства. Саме таким і був Віталій Іваницький.

Навчався в школі №10 міста Червонограда.

"Віталій мав войовничий характер та особливо загострене відчуття справедливості. Тому, коли розпочалась війна, навіть думки ні у кого не виникло, що це якось обійде його стороною. Він залишив усе: роботу, дім – і пішов боронити країну. Не чекав, коли йому принесуть повістку, пішов добровольцем. Мав багато планів на життя.

Працював далекобійником, відкладав гроші, аби зробити ремонт у хаті, перекрити будинок для своїх дітей, але і всі ці плани залишив на потім, після того, як відвоює в окупантів державу. На жаль, ми отримали страшну звістку. «Віталій загинув…», - розповів про військовослужбовця староста села Новий Витків Назар Дацюк. Відомо, що Віталій Іваницький служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді.

Загинув 21.05.2022 у бою в селі Пилипівка Бахмутського району.

 

Тече сльоза у неньки на щоках,

Сльоза нещасна, небажана.

Сорочка сина у її руках,

В душі її велика рана.

 

Ще рік назад ходив в сорочці син,

Радів, співав і веселився.

Тепер не вдіне її більше він,

У Божім Вічнім царстві оселився

 

Ота сорочка, вишита нитками,

Мов оберіг, допомагала сину.

Та смерть його холодними руками

Так жадібно забрала в домовину

 

Сидить старенька мати у вікна.

В очах минуле безтурботне й тихе,

Якого вже не знатиме вона,

Його забрало невблаганне лихо.

Світлана Олександрова