Полтавський Андрій Ігорович

Полтавський Андрій Ігорович

(28.05.1996 — 22.08.2023)

Андрій народився і виріс у Червонограді. З дитинства був активним хлопцем, любив грати у футбол, згодом почав брати участь у шкільних святах, пізніше, у старших класах, був ведучим на святах першого та останнього дзвоника.

Після школи вступив до 55 училища на автомеханіка. З дитинства цікавився автомобілями та мріяв мати роботу, пов'язану з машинами. В училищі також брав участь у всіх заходах. Проводив багато вільного часу у Марійській дружині. У 2014 році родина втратила тата, тому Андрій став годувальником сім'ї - пішов працювати вантажником у магазин. Там було дуже важко.

Далі пішов в армію, відслужив, має нагороди за службу. Повернувся додому, незабаром зустрів свою майбутню дружину. Того ж 2019 року вони одружилися, а через рік народився перший синочок Олександр.

Жили, працювали, збиралися купити власну квартиру. 10 лютого 2022 року народився другий син Віталій. А через два тижні почалася війна. Андрій 24 лютого з самого ранку вже був у військкоматі, чекав на автобус, щоб їхати на двотижневе навчання, після якого воював у 24 бригаді.

За півтора року війни був вдома всього один раз - мав 10 днів відпустки. З дружиною Галиною спілкувались через відеозв'язок, обмінювалися фото. Навіть перший раз у садочок Андрій вів сина, користуючись відеозв'язком. Старався виховувати діток навіть на відстані.

Дружина Андрія організувала збір на автомобіль, бо хлопці втрачають машину за машиною. Спільними зусиллями назбирали потрібну суму, купили машину. Її вже ремонтували, щоб поїхати на передову, але не встигли…

22 серпня Андрій загинув на передовій в окопі від великого уламку під час ворожого обстрілу позицій наших військових. Автомобіль, що був куплений для Андрія, передали батькові дружини, який цього року теж пішов на війну.

Занадто високу ціну платимо за право бути вільними в своїй Україні. Кожен визволений метр землі є просочений кров’ю найкращих захисників.