Квятковський Андрій Ігорович

Квятковський Андрій Ігорович

(14.10.1992 — 29.04.2022)

Андрій Квятковський народився 14 жовтня 1992 року в м. Червонограді. Успішно закінчив Червоноградську загальноосвітню школу І-III ступенів №4. Навчався у Червоноградському гірничому технікумі.

У 2011-2014 роках, а згодом з 2020 року працював на шахті "Степова" ДП "Львіввугілля" на дільниці з видобутку вугілля.

5 березня 2022 року його мобілізували до лав Збройних сил України.

Зі спогадів дружини Ірини

Андрій пробув на війні майже два місяці. Весь час був на нульовій лінії. Тобто віч-на-віч стикався з ворогом. Андрій ніколи не нарікав, він був справді героєм, його не хвилювало, хто воює, хто ні, хто чим займається. Він часто повторював: «Кожен на своєму місці. Значить, я тут маю бути, значить, я тут потрібен. Я тут, щоб у вас там все було добре».

У день загибелі він поїхав за волонтерською допомогою в тил. Бойове завдання підкріплювали інші підрозділи. Вони з хлопцями чергувалися. Уже кілька разів попадав під обстріли до цього. Машину знищували, а їм вдавалось врятуватися. Та, на жаль, не цього разу. Коли вони поверталися, на них чекала засідка. Він і його бойовий товариш були розстріляні у дорозі.

Андрій був надзвичайно світлою та доброю людиною. Любив своє життя та старався насолоджуватися ним кожного дня. Захоплювався спортом, музикою. Цінував життя, свою сімʼю та Бога. Багато часу проводив у церкві, був активістом Апостольства молитви, допомагав в організації літних таборів при церкві для дітей та молоді.

Був віруючим християнином, і усе, що мав, довіряв Богу. У нього залишилась чудова сімʼя. Дружина та двоє діток: Домініка і Демʼян. Сумує брат-близнюк Сергій, з яким вони разом росли, навчалися, служили та йшли пліч-о-пліч по життю. Багато друзів щодня його згадують і захоплюються ним.

Загинув 29.04.2022 року.

Герої не вмирають…